Розвиток
інноваційного потенціалу учнів
та
формування стійких моральних принципів
на
уроках зарубіжної літератури
Ми живемо у динамічному світі, що дуже швидко
змінюється. Ці зміни стосуються усіх сфер нашого буття: техніки, що нас оточує,
політики, яку проводять світові держави, цінностей, на які орієнтуються люди.
Наше життя стало безперервним процесом адаптації, і саме від адаптаційного
потенціалу особистості у значній мірі залежать її успіх та можливості самореалізації.
Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але і
достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних
якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх
інтересів та уподобань, стати активним
членом суспільства і щасливою, упевненою
у власних силах людиною. Сучасний учень мислить швидше, інформації, фактів,
подій, понять все більше. Тільки дивуються все менше!.. Захоплюються менше!.. Спокійні
та безликі в одноманітному колі інтересів. Живуть у світі ляльки Барбі, Вінксів, роботів - вбивць,
комп'ютерних ігор... Тенденція до байдужості страшна. Як розбудити в наших
дітях інтерес до самих себе? Як пояснити,
що найцікавіше приховано в них самих? Як зробити творчу діяльність - потребою,
а мистецтво-природною, необхідною частиною життя?
Виходячи з цього,
визначила для себе основне у
своїй діяльності – формування стійких моральних цінностей учнів
з метою розвитку рис особистості необхідних у нових соціальних умовах .
Актуальність досвіду полягає у необхідності
володіння учнями в сучасних умовах
внутрішньою мотивацією , активною життєвою позицією, духовно-емоційною
відкритістю, ціннісним ставленням їх щодо
кращих здобутків національної та інших культур світу, що можливо лише за умови розвитку інноваційного
мислення учнів.
Провідна ідея діяльності мене, як вчителя
зарубіжної літератури та заступника директора з виховної роботи , поєднання цих посад з метою створення інноваційного простору у співпраці вчителя, учня та громадськості задля формування патріота, громадянина,
Людини.
Новизна досвіду полягає
в оригінальному використанні інноваційних форм і методів роботи з метою не
навчання учня предметних ЗУНів, а розвиток учня
– особистості з інноваційним
потенціалом.
Свою
діяльність у цьому напрямку будую на основі складових педагогіки, які вибудовую
в чітку систему, вдосконалюючи та
поєднуючи відомі ідеї, методи, трансформуючи їх у сучасність. В основі
моєї діяльності лежить використання цілісної сучасної теорії особистісно
орієнтованого виховання І.Д. Беха, користуюсь
технологією створення ситуації успіху
А.С. Бєлкінна, Інноваційними педагогічними технологіями Дичківської І. та методами виховання Іова В.Ю інтерактивного навчання Пометун О. . Велику
вагу у творенні уроків додають праці В.Сухомлинського,
Ш.Амонашвілі, А.Макаренка, М.Монтесорі. Знаходжу
родзинки у колег в інтернеті – наприклад, до вподоби блоги вчителівhttp://svitlit.at.ua/Куща
Олега Миколайовича, http://kruchenova.wordpress.com/)Крученової Валентини Михайлівни(ЗДНВ роб.)
З думкою про учня http://valyakodola.com.ua
Кодола Валентина Іванівна; http://svitliteraturu.ucoz.ua
–Химинець Адріани Арпадівни
http://nalyvayko.blogspot.it
– Наливайко Олени. Запозичую ідеї у вчителів району – Євгени Григорівни Сухар,
та Ольги Петрівни Ковальчук.
Саме на ці
наукові та практичні дослідження, а також нормативні документи спираюсь у
своїй роботі.
Під інноваційним потенціалом сучасного учня вважаю розвиток таких його рис:
·
відкритість новому досвіду – в умовах,
коли швидко змінюється світ, людина також
повинна постійно бути готовою до оновлення, накопичення нового
соціального та життєвого досвіду, адаптованою до вимог і умов життя у
динамічному сучасному суспільстві, що
має сприяти самореалізації. Важливим чинником успішності при цьому виступає уміння особистості відігравати різні
соціальні ролі.
·
внутрішня
свобода - створення для учнів ситуації вибору, як в навчальній,
так і в позакласній діяльності. Ситуація вибору стимулює пізнавальний інтерес,
відчуття відповідальності та власної гідності. Вибір учнями напрямків та
завдань для самостійної роботи, гнучка система вправ з урахуванням здібностей, нахилів, , можливість реалізувати себе в обраних видах
діяльності є головною умовою формування внутрішньої
свободи та відповідальності особистості.
·
емоційна
стабільність та стресостійкість – розвиток емоційного інтелекту, вміння керувати власними
емоціями та протистояти стресам, здійснювати емоційний обмін під час
спілкування, відчувати почуття інших,
допомагати їм та самому собі у складних, емоційно напружених ситуаціях.
·
адекватна
самооцінка - є визначальним фактором становлення позитивної
Я-концепції особистості, що формується і закріплюється у дитячому віці,
стимулює процеси саморозвитку та самореалізації особистості через мотивацію
досягнення успіху та усвідомлення власної мети.
·
рефлективність
– включення учнів у процес самоаналізу, аналізу моральних вчинків та соціальних ролей, що створює
сприятливі умови для самоактулізації особистості.
·
спонтанність, тобто вміння швидко та адекватно
реагувати в нестандартних ситуаціях, приймати миттєві ефективні рішення.
Спонтанність розвивається у діяльності,
що вимагає творчого підходу, гнучких нестандартних рішень
·
позитивність мислення, що утверджує, насамперед, цінність
людини, її гідність, вміння набувати досвід, навіть через помилкові дії,
спрямованість на позитивне сприйняття реальності та її активне перетворення, та
інші.
Моє педагогічне
кредо «Щоб
осяяти світлом інших , потрібно носити сонце в собі». Залучаючи до
процесу навчання усіх учнів класу, урок
будую на основі діалогу, забезпечуючи тим самим простір для осмислення
школярами не тільки свого, але й чужого досвіду, надаю можливість учневі самому
моделювати ситуацію в нових умовах; продуктивні творчі суперечки приводять
учнів не тільки до адекватного розуміння суті художнього твору, але й мають
колосальний виховний ефект, роблять кожного учасника заняття активним шукачем
шляхів і засобів вирішення тієї чи іншої проблеми. При цьому, темою уроку виступає не програмовий текст, а
спеціально підібрана, оригінальна, влучна назва уроку, та й і тип уроку
визначаю не за традиційною класифікацією, а за метою його пізнавального ефекту:
урок – пошук істини, духовного життя,
звернення до серця, польоту, мрій, фантазії, мандрівки в далекі світи,
осягнення краси, осмислення реалій, порядку і гармонії і т.д. Адже кожен літературний
твір несе ціннісне навантаження розпізнання добра і зла, любові і ненависті,
правди і брехні, красивого і потворного.
Спосіб вирішення цієї проблеми у
створенні на уроці ситуації подиву, інтелектуального або емоційного шоку, у
впровадженні провокації, епатажу, катарсису як прийомів, спрямованих на
збудження особистої активності учня та спонукання його до висловлення власної
позиції (в усному чи писемному вигляді). Ці прийоми дають можливість перебороти
естетичну байдужість дитини, спонукають її «впустити» у себе художній текст,
пробудити уяву, збудити «внутрішнє бачення» через особистісні асоціативні
паралелі і сформувати креативне сприйняття запропонованого матеріалу.
Кожна дитина – неповторна. У кожної
свої можливості. Правильно визначити їх – обов’язкова умова навчання. Використання психологічних
настанов, створення ситуацій успіху – зміцнюють віру дитини у власні сили і
формують прагнення до самовдосконалення. Тому ніколи не залишаю поза увагою
такий важливий момент уроку. Легким помахом чарівного
пера діти стають співтворцями свого
життя. Учні мають можливість побажати собі і друзям успіху,
привітати новий день, запросити у гості «Мадам Удачу», або виконати вправу «Як
би я був (книгою.., деревом..)»і т.д. Зі
створення позитивного психологічного настрою, із ритмічно-побудованими
рядками самонавіювання успіху, впевненості, відчуття власної значущості,
починається кожне заняття. Цей етап є одним із можливостей проявити
співтворчість, творчість і само творчість. Наприклад:
Придумано кимось
просто і мудро:
Бажати при зустрічі «Доброго ранку».
-
Доброго ранку
- сонцю і птахам.
- Доброго ранку - хлопцям , дівчатам.
- Доброго ранку моїй батьківщині.
- Доброго ранку
друзям, родині.
Хай добрий ранок стає ще добрішим,
До самого вечора
гріє тепліше.
На всіх етапах
уроку використовую інтерактивні методи,
які поєдную з традиційними для
забезпечення «зони психологічного комфорту»:роботу в парах, у малих групах, використання
прийомів «Коло ідей», «Акваріум», «Асоціація», «Мікрофон», «Навчаючи -
навчаюсь», «Мозковий штурм», «Незакінчені речення», «Ажурна пилка», різних
варіантів дискусійного навчання (дискусія, диспут, дебати) , «Відстрочена
увага», «Лови помилку», «Своя опора», «Передай крейду», «Свої приклади»,
«Дружня порада», «Створи символ»
поєдную з традиційними формами
роботи та з творчою діяльністю нестандартного спрямування: сенкан, кластер,
кроссенс, майнд – мепінг, «виступ у
суді», інтерв'ю з письменником чи героєм, «створення» фільму, вернісаж ілюстрацій
до твору, вернісаж ідей, рольова гра, літературна гра та ін.
Такі підходи є провідною складовою в здійсненні
перетворення учня із об’єкта навчання в його суб’єкт, активну дієву особу,
адаптовану до життя і життєвого успіху. А навчити бути дієспроможним можливо
тільки через дієвий досвід, який забезпечить компетентність читача виявити
естетично-етичну домінанту в художньому тексті, відтворювати, інтерпретувати
під час аналізу літературного твору і, як результат, у змозі не лише прийти до
певних висновків, а й грамотно сформулювати власні думки на рівні інтерпретації
та рефлексії.
Вибір
різноманітних форм: уявна
подорож, казкове перевтілення, незвичайна екскурсія, журналістське
розслідування, читацька конференція, мистецька вітальня, режисерський майданчик, будують міцний та успішний взаємозв’язок всіх
учасників. Використання сучасних технологій навчання: активних та
інтерактивних, методів критичного мислення, гуманної педагогіки, проблемного
навчання, проектування, кейс – технології, ІКТ допомагають проявити дитячу
ініціативу та самостійність, спонукають
до пошуку альтернативних рішень. Взагалі,
невимушеність атмосфери спілкування веде
до формування комунікативно – вільної
особистості у повсякденні. Підтримую прагнення учнів до аналізу своєї роботи,
відзначення оригінальності, визнання
помилки як шляху, що веде до
істини. Використовую механізм цінування та оцінювання не тільки кінцевого
результату, а й усієї діяльності.
Інноваційний
потенціал особистості в значній мірі залежить від рівня життєвої компетентності та готовності людини
до дій. Тому реалізація діяльнісно – компетентнісного
підходу є важливим напрямком оновлення уроку
літератури. Якщо традиційна освіта має
мету – навчання , а розвиток – засіб, то інноваційна освіта – навпаки , на
перший план виходять розширення сфери
активного самонавчання учнів, дає можливість сформувати власний спосіб життя і
систему цінностей з метою розвитку як мотивації, так і соціальних навичок. Такі
перспективи створюють сучасні продуктивні ідеї, зокрема емпауермент – педагогіка.
Головне, що учні здатні усвідомити, що
наше призначення в цьому світі – вчитися заради відкриття нових неосяжних
світів. Непізнані світи незліченні, і всі вони тут, перед нами. Ми ще тільки на
самому початку шляху.
Вважаю, що розвиток дитини ґрунтується на твердих
переконаннях вчителя, що в дитині закладені невичерпні можливості розгортання
своєї активності, які залежать від соціальної підтримки та гуманістичної основи
суспільних відносин.
А найголовніше – віра, віра у саму дитину, у себе, у силу гуманної
педагогіки. Віра у непереможне і життєдайне Добро, неосяжну і дивовижну Красу
та незбагненну і всетворящу Любов!
Як багато, і водночас, як мало треба,
щоб стати для дитини чарівником.
А Ви загляньте в дитячі очі.
Там істина відкриється проста:
Не можна вчити , душу не віддавши ,
У цьому сенс й краса життя!
Ви не звикайте до чудес !
Дивуєтесь їм, дивуєтесь !
І не звикайте до небес !
Ви душі там лікуйте !
І приглядайтеся
до хмар,
красу у них шукайте.
В дрібницях справ, в щоденній грі
Дива не забувайте!
За миттю мить, за часом час,
Впадайте в здивування .
Все буде так і все не так -
За мить одну чекання.
Немає коментарів:
Дописати коментар