Літературні бувальщини

Гомер
Письменник, що не писав

    Гомер давно вважається найвидатнішим письменником усіх часів, хоча він не написав жодного рядка. Усі свої твори Гомер тримав у пам'яті з тої простої причини, що не вмів ні читати, ні писати.  

АНТИГОМЕР

    У IV ст. до н. е. із Македонії в Александрію прибув філософ-ритор Зоїл, прозваний «бичем Гомера». Він на­важився прочитати цареві Птолемею свої праці, в яких критикував «Іліаду» й «Одіссею» Гомера. Побачивши, що нападають на батька поетів і всієї літератури, що ганьблять людину, творами якої захоплюються всі народи, Птолемей був дуже цим обурений, але нічого Зоїлові не відповів. Та коли оратор затримався в країні, бо залишився без грошей, він звернувся до царя за допомогою. Птолемей йому відловів:
— Гомер, який помер тисячу років тому, віками годує багато тисяч людей,— отже, той, хто вважає себе духовно вищим за Гомера, має прогодувати ще більше людей, ніж Гомер. Іди геть!

 Езоп
Друг і ворог

Існує кілька легенд про перебування Езопа у філософа Ксанфа. Вражений мудрістю байкаря, Ксанф купив його на торгах. Запросивши якось гостей на бенкет, він наказав Езопові

Лауреати Нобелівської премії

Нобелівська премія з літератури, щорічно присуджувана членами Шведської академії, – вища офіційна нагорода, якої може удостоїтися за свою творчість письменник. Численні нобелівські лауреати стали класиками літератури, їх книги цінує і з цікавістю читає вже не перше покоління.

Але в той же час про деяких письменників і пам’ятають лише тому, що колись на них зупинили свій вибір скандинавські академіки, а читачі зустрічають імена цих лауреатів хіба що в підрядкових примітках. При цьому, на загальний подив, премії не були удостоєні ні Лев Толстой, ні Володимир Набоков, що зробив величезний внесок у російську й американську літератури, ні Грем Грін, один з найбільших англійських прозаїків XX століття, ні видатний аргентинець Хорхе Луїс Борхес.

Подібні «помилки» нобелівського журі можна пояснити тим, що, на відміну від Нобелівських премій з економіки, природничих і точних наук – фізики, хімії, фізіології і медицини, – премію з літератури вручають, не чекаючи, поки досягнення претендента витримають перевірку часом. Крім того, у своєму виборі члени Шведської академії часом керуються мотивами, що мають слабке відношення до літератури – частіше за все політичними. Та все ж, як правило, вручення Нобелівської премії означає всесвітнє визнання внеску того або іншого автора у світову культуру.

Лауреати Нобелівської премії з літератури у ХХ та ХХІ столітті

Зарубіжні письменники і Україна

  "Їх доля завела на Україну"
Українські сторінки життя і творчості Адама Міцкевича

     Починаючи з 20-х років XIX ст., твори Міц­кевича широко відомі в Україні. Ними за­хоплювалися Т. Шевченко і Леся Українка, М. Коцюбинський та І. Франко. Україн­ською мовою його твори перекладали П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, пізніше П. Тичина, М. Бажан і найбіль­ше — М. Рильський.

     Київ, Стеблів, потім Одеса, Крим, Харків... Тут пролягали шляхи хоч і вимушеної, але ж якої захоплюючої й корисної для Міцке­вича мандрівки українською землею. Спо­мин про це залишився на сторінках поеми «Пан Тадеуш».

   За допомогою російських друзів Міцкевич одержує призначення на роботу в Одесу, звідки виїжджає в Крим. У результаті цієї подорожі з'явилася збірка «Кримські соне­ти», куди увійшло 18 поезій.

Дивні звички видатних людей

•        ГЕТЕ мав звичку працювати в герметично зачиненому приміщенні,без найменшого доступу свіжого повітря.

•       О.ДЮМА часто переривав роботу над черговим романом,щоб записати хоча б пару рядків до своєї книги ... з кулінарії...

•       Ч.ДІККЕНС кожні п'ятдесят рядків написаного ним тексту запивав ковтком гарячої води.