Шляхи формування компетентності

Шляхи формування компетентностей учнів

У «Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти» серед основних груп компетентностей названі:

·        соціальні (характеризують уміння людини повноцінно жити в суспільстві) – брати на себе відповідальність, приймати рішення, робити вибір, безконфліктно виходити з життєвих ситуацій, сприймати діяльність демократичних інститутів суспільства;

·        полікультурні – не тільки оволодіння досягненнями культури, але й розуміння та повага до людей інших національностей, релігій, культур, мов, рас, політичних уподобань та соціального становища;

·        комунікативні – вміння спілкувати усно та писемно, рідною та іноземною мовами;

·        інформаційні – вміння добувати, осмислювати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел;

·        саморозвитку й самоосвіти – мати потребу і готовність постійно навчатися протягом усього життя;

·        продуктивної творчої діяльності.

Слід підкреслити головну особливість компетентності як педагогічного явища: компетентність – це не специфічні предметні вміння та навички, а конкретні життєві, необхідні людині будь-якої професії, віку, сімейного стану. Предметне навчання – це тільки основа для формування компетентностей як інтегрованого результату навчальної діяльності учнів. Але наші навчальні програми були і є предметними; вони регламентують зміст предметного матеріалу, перелік вимог до засвоєння предмета. Звісно, завдання щодо формування всіх груп компетентностей стоять перед учителями будь-якого предмета. За яких умов буде можлива реалізація цих вимог?

Формування компетентностей учнів зумовлене реалізацією не тільки відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання. Можна вивести комплекс педагогічних правил для вчителів.

·        Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов’язаною з вивченням предмета.

·        На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогоднішній активний учень – завтрашній активний член суспільства.

·        Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.

·        Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх учитися.

·        Слід якомога частіше використовувати питання «чому?», щоб навчити мислити причинно: розуміння причинно-наслідкових зв’язків є обов’язковою умовою розвивального навчання.

·        Пам’ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує на практиці.

·        Привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення.

·        Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні задачі розв’язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання.

·        Вчителі з будь-якого предмета, не тільки мови і літератури, мають слідкувати за способом та формою висловлення думки учнів.

·        Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.

·        Використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань.

·        Оскільки міцність запам’ятовування інформації, що засвоєна у вигляді логічних структур, є більш високою, ніж міцність розрізнених знань, закріплювати слід ті знання, що подані у цілісних логічних структурах.

·        У значних блоках інформації легше встановлюються логічні зв’язки, чіткіше простежується головна думка, котру легше виділити й показати учням.

·        У процесі навчання обов’язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, об’єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем.

·        Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.

·        Будьте обізнаними з останніми науковими досягненнями із свого предмета.

·        Заохочуйте дослідницьку роботу школярів. Знайдіть можливості ознайомити їх із технікою експериментальної роботи, алгоритмами розв’язання винахідницьких задач, обробкою. Першоджерел і довідкових матеріалів.

·        Суспільно-історичною практикою доводьте необхідність наукових знань, які вивчаються в школі. Навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю.

·        Пояснюйте школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.

Ці корисні правила-поради – тільки невеличка частинка, тільки вершина айсберга педагогічної мудрості, педагогічної майстерності, спільного педагогічного досвіду багатьох поколінь. Але згадати їх ще раз буде не зайвим. Пам’ятати їх, наслідувати їм, керуватися ними буде дієвою умовою, яка здатна полегшити учителю досягнення провідної найважливішої мети – формування та розвитку особистості.

Формування компетентностей учнів зумовлене реалізацією не тільки відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологій навчання.

Потенціал продуктивних методик та технологій є дуже високим, і реалізація його безпосереднім чином впливає на досягнення такого результату навчання як компетентність.

Продуктивне навчання забезпечує засвоєння знань та умінь, володіючи якими випускник школи знаходить підґрунтя для свого подальшого життя. «Продуктивні – означає необхідні, дієві, міцні, постійно актуальні, сформовані на належному рівні знання та уміння» (Янюшкіна Г.М.).

Доцільно співвіднести можливості продуктивного навчання із специфікою кожної окремої групи компетентностей.

Групи компетентностей	Можливості продуктивного навчання
Соціальна - вміння робити вибір; - вміння приймати рішення; - вміння брати відповідальність; - вміння безконфлікт-но співіснувати	Забезпечення власної активності учня. Стимулювання пізнавальної активності учнів. Опора на діяльність учнів. Забезпечення співробітництва. Здійснення роботи в команді. Орієнтація на конкретний продукт. Забезпечення мотивації діяльності (те, що я роблю, є корисним). Усвідомлення власного внеску у спільну роботу. Розв’язання проблем. Пошук шляхів реалізації проекту. Встановлення причинно-наслідкових зв’язків. Формування адекватної оцінки й самооцінки. Вміння використовувати власний досвід. Адаптація до змін. Розвиток здібностей та обдарованості учнів та підвищення через це їх соціального статусу.
Полікультурна -оволодіння досягненнями культури; - розуміння інших людей, їх індивідуальності, їх відмінностей за національними, культурними, релігійними та іншими ознаками	Розробка проектів культурологічної спрямованості. Забезпечення розширення кругозору та підвищення культурного рівня учнів. Здійснення роботи в команді, забезпечення взаємодії учнів. Усвідомлення ролі і впливу предмета на розвиток культури. Оцінювання творів літератури та мистецтва. Визначення ставлення до власної діяльності та діяльності інших людей. Повага до чужої праці. Вплив освітнього середовища на розвиток учнів. Співвіднесення об’єкта навчання з власним досвідом. Формування загальнолюдських цінностей.
Комунікативна Вміння спілкуватися усно, писемно, рідною та іноземними мовами	Обговорення проблем. Формування власної точки зору. Вміння доводити власну позицію. Розвиток культури мовлення. Вміння презентувати свій продукт. Можливість для безпосереднього спілкування. Адекватне ставлення до критики. Стимулювання критичного ставлення до себе. Вміння адаптуватися в мовному середовищі.
Інформаційна Вміння добувати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел	Використання різних джерел інформації. Вміння класифікувати документи. Вміння користуватися новими інформаційними технологіями. Вміння переробляти інформацію для отримання певного продукту. Аналіз та критичне ставлення до інформації. Самостійне опрацювання інформації. Розуміння та усвідомлення інформації. Залучення власного досвіду.
Саморозвитку й са-моосвіти Готовність та потреба навчатися протягом усього життя	Узагальнення власних знань. Організація власних прийомів навчання. Організація самоосвітньої діяльності. Постійне удосконалення. Мотивація саморозвитку. Залучення та збагачення власного досвіду. Підтримка пізнавального інтересу. Потреба в нових знаннях. Визначення перспективи діяльності. Співвіднесення теоретичних знань з практикою.
Продуктивної творчої діяльності Готовність та потреба у творчості	Вміння побачити та сформулювати проблему. Вміння знаходити нові рішення. Вміння діяти в нестандартних ситуаціях. Активізація творчих здібностей учнів. Реалізація творчого потенціалу учнів.

Отже, продуктивні методики та технології дійсно мають суттєвий потенціал, реалізацію якого можна безпосередньо пов’язати з формуванням основних груп компетентностей учнів, завданням, яке по праву визнається найвідповідальнішім у роботі вчителя, бо стосуються життєвих умінь учнів, їх пристосованості до життя і, зрештою, їх долі.

Вчені-педагоги передбачають найрезультативнішими продуктивними технологіями і методиками метод проектів, дебати, створення портфоліо учня та технологію «Розвиток критичного мислення через читання та письмо».

За результатами педагогічних досліджень метод проектів названо основною технологією формування ключових компетентностей учнів, яка дозволяє використовуючи найменші затрати ресурсів, створити в навчальному процесі умови діяльності, максимально наближені до реальних. Проект визначається як комплекс дій, який спеціально організований учителем, самостійно виконується дітьми та завершується створенням продукту, що складається з об’єкта діяльності та його усної чи писемної презентації. Метод проектів передбачає поєднання технології створення освітніх ситуацій, у яких учень ставить та розв’язує власні освітні задачі, з технологією супроводу самостійної діяльності учня. Метод проектів є ефективним, оскільки стимулює практичну проектну діяльність школярів та дозволяє формувати весь набір компетентностей. Метод проектів орієнтований на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову.

На уроках зарубіжної літератури доцільно використовувати технологію «Розвиток критичного мислення через читання та письмо», яка дозволяє отримати такі освітні результати як уміння працювати у різних галузях з інформаційним потоком, який зростає та постійно оновлюється; уміння висловлювати власні думки усно та писемно, чітко та коректно по відношенню до оточуючих; уміння формувати власну точку зору, власну думку на основі осмислення різноманітного досвіду, ідей та уявлень; уміння розв’язувати проблеми; здатність самостійно займатися власною освітою (академічна мобільність); уміння співробітничати та працювати у групі; здатність будувати конструктивні відносини з іншими людьми.

«Дебати» як освітня технологія спрямовані на досягнення таких результатів:

·        уміння використовувати різні способи інтегрування інформації;

·        уміння ставити запитання, самостійно формулювати гіпотезу;

·        уміння критично осмислювати одержану інформацію;

·        уміння аргументувати власну точку зору та презентувати її;

·        уміння враховувати точку зору інших людей, толерантно ставитися до їх думок;

·        уміння працювати в команді, здатність до участі у спільному прийнятті рішень;

·        здатність брати на себе відповідальність та приймати рішення в екстремальних ситуаціях.

Навчальне портфоліо сьогодні в загальному розумінні є одночасно формою, процесом організації та технологією роботи з продуктами навчально-пізнавальної діяльності учнів, які призначені для демонстрації, аналізу та оцінки, розвитку рефлексії, усвідомлення та оцінки школярами результатів своєї діяльності та власної суб’єктної позиції.

Отже, абсолютно очевидно, що застосуванням окремого методу навчання чи навіть реалізацією певної технології з відомих та наявних нині повною мірою охопити формування всіх груп компетентностей навряд чи можливо. Шляхи формування компетентності як загальної здатності учнів, як результату навчання також мають бути відповідними. Як вирішувати завдання формування компетентностей учнів тим учителям, котрі працюють в інших технологіях, перш за все традиційній? Що має зробити для цього вчитель і який результат з позицій діяльнісного підходу може свідчити про формування компетентності учня? Розглянемо таблицю.

Діяльність учителя	Діяльність учнів
Соціальна компетентність
Пропонує завдання різного рівня, варіативні домашні завдання, перелік тем творчих робіт та доповідей, список додаткової літератури, варіанти завдань для контрольної роботи. Організує групову роботу, передбачає створення груп змінного складу за принципом: - обери тему; - обери команду, яка оптимально здатна розв’язати завдання. Створює проблемні ситуації. Рекомендує самооцінку та взаємооцінку, забезпечує вільний вибір рецензента.	Робить вибір рівня на контрольній роботі, рівня домашньої роботи, теми для творчої роботи із загального переліку. Приймає рішення. Працює в групі. Дає самооцінку своїй відповіді, обирає рецензента на свою відповідь. Визначає мету своєї діяльності, мету уроку. Оцінює соціальні звички, пов’язані зі здоров’ям, оточуючим середовищем. Бере участь у самоврядуванні. Ставить особистісно значущі цілі.
Полікультурна компетентність
Пропагує досягнення культури. Виховує на прикладі видатних людей. Використовує у викладанні свого предмета художню літературу та твори мистецтва. Висвітлює значення навчальної дисципліни для розвитку цивілізації. Мотивує роль даного предмета у житті учня. Сам є прикладом толерантного ставлення до інших людей.	Залучає до своєї відповіді або письмової роботи інформацію полікультурного характеру. Визначає толерантну поведінку щодо людей, які відрізняються за соціальною, расовою, етнічною, релігійною та іншими ознаками.
Комунікативна компетентність
Використовує діалогічні методи. Організує дискусії. Розробляє правила ведення дискусії (краще спільно з учнями). Спонукає висловлювати власну думку. Стимулює надання аргументованих відповідей. Вчить правильно формулювати запитання та відповідати на них. Слідкує за культурою мовлення школярів і сам є взірцем цього. Пропонує письмові роботи у формі твору, есе, листа до товариша, звіту про експедицію, віршів з певної теми навчальної дисципліни. Створює проблемні ситуації. Проводить нестандартні уроки, що розвивають комунікативні вміння – урок-суд, подорож, прес-конференцію тощо. Практикує захист учнями творчих робіт та проектів. Використовує інтерактивні методи навчання та прийоми педагогічної техніки комунікативної спрямованості – мозковий штурм, ділові ігри тощо.	Висловлює свою думку. Вміє аргументовано її довести. Робить доповіді. Вміє написати тези, план, реферат. Проводить захист рефератів, проектів. Ставить запитання до учнів та вчителя. Відповідає на запитання учнів чи вчителя. Здатний до толерантності у спілкуванні: визнає свої помилки, уникає категоричності, додержується культури дискусії. Використовує адекватну лексику.
Інформаційна компетентність
Пропонує завдання, для виконання яких необхідне звертання до альтернативних джерел інформації – додаткової літератури, комп’ютерних баз даних, Інтернету тощо. Заохочує учнів до використання додаткової інформації. Консультує з питань тематики робіт та пошуку інформації. Навчає учнів усвідомлено згортати інформацію, складаючи план, тези, конспект тощо. Стимулює критичне оцінювання інформації.	Добуває інформацію з різних джерел – навчальної, довідкової, енциклопе-дичної, науково-популярної літератури, періодичної преси, недрукованих засобів масової інформації, комп’ютерних баз даних, Інтернету. Виділяє потрібне із масиву інформації. Поєднує різні джерела інформації. Впорядковує свої знання. Опитує оточуючих. Обробляє документи та класифікує їх. Уміє використовувати нові інформаційні технології та швидко адаптується до їх змін. Критично оцінює інформацію.
Компетентність саморозвитку та самоосвіти
Стимулює самоосвітню діяльність учнів. Керує самостійною та самоосвітньою діяльністю учнів. Відстежує динаміку розвитку учнів. Допомагає створити та здійснити програму самоосвіти та самореалізації учнів.	Створює програму самоосвіти та активно реалізує її. Демонструє достатню сформованість загально навчальних умінь. Має стійкі пізнавальні потреби та мотивацію. Уміє самостійно здобувати знання.
Компетентність продуктивної творчої діяльності
Стимулює творчість учнів. Використовує інтерактивні методи. Проводить нестандартні уроки. Організовує дослідницьку роботу учнів.	Уміє бачити проблеми, шукати шляхи їх подолання, генерувати ідеї, спланувати та організувати свою діяльність тощо.

Результат навчання обов’язково підлягає оцінюванню. Виходячи з того, що компетентність – це кінцевий результат навчання, актуалізується проблема визначення критеріїв оцінювання  сформованості цієї загальної здатності. Детально розроблені критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з кожного предмета не можуть бути використаними для оцінювання компетентностей, які є якісно більш складною системою, над предметним утворенням, що не вичерпується знаннями та вміннями. Оцінювання це може бути рівневим, і, напевне, співвідноситься з рівнями оцінювання навчальних досягнень. Можна провести паралелі між рівнями досягнень та характером домінуючої діяльності учнів.

Рівні навчальних досягнень	Діяльнісний підхід
І. Початковий. Відповідь учня – елементарна, фрагментарна, характеризує початкові уявлення про предмет вивчення	Домінантна діяльність - розрізнення
ІІ. Середній Учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний розв’язувати завдання за зразком	Розрізнення та запам’ятовування. Репродуктивна діяльність
ІІІ. Достатній Учень знає, самостійно застосовує знання, володіє розумовими операціями, уміє робити висновки, самостійно здійснює основні види навчальної діяльності	Розрізнення, запам’ятовування, розуміння, уміння та навички. Репродуктивно-продуктивна діяльність (змішана)
ІV. Високий Знання учня є системними, їх застосування – творчим, діяльність має дослідницький характер, сформована особиста позиція	Розрізнення, запам’ятовування, розуміння, вміння та навички, перенесення. Продуктивна творча діяльність

Організація педагогічного процесу на засадах компетентнісно орієнтованого підходу до навчання неможлива без визначення провідних принципів оцінювання рівня сформованості компетентності учнів. Найважливішими з них є такі:

·        значущість. Оцінюванню мають підлягати лише найбільш значущі передбачені результати навчання та діяльності учнів;

·        адекватність. Цей принцип означає, що оцінка має бути адекватною цілям та результатам навчання, що знання та вміння учнів мають неформальний, практичний характер; діти готові застосувати їх у житті. Крім того, оцінювання має відбуватися в динаміці;

·        об’єктивність. Її можна досягти, зокрема, добором дуже точних та конкретних критеріїв оцінки;

·        інтегрованість. Оцінювання має бути інтегрованим у процес навчання, стати його невід’ємною складовою. Не є справедливим оцінювання того, чому учитель не навчив учнів. Дуже важливо, щоб оцінювання та оцінка мали виховний характер та сприяли оптимізації процесу навчання;

·        відкритість. Оцінювання має бути відкритим, його критерії повинні бути відомі учням заздалегідь. Відкритість також передбачає залучення до розробки критеріїв та способів оцінювання самих учнів, як і можливість оцінювання ними власної діяльності. Використання цього принципу зробить оцінювання більш об’єктивним та справедливим;

·        зрозумілість. Форми оцінювання, цілі та процес оцінювання мають бути простими та зрозумілими учням, доступними та зручними у використанні. Оцінювання має стимулювати навчальну діяльність та соціальну активність учнів, даючи можливість не тільки контролювати, але й навчати.