Журнал - конференція у 10 класі
«Шевченко – наш сучасник»
Мета: Поглиблювати знання учнів про
життя і творчість Т.Г.Шевченка. Розкрити красу Шевченкового слова. Виховувати любов до поезії, почуття
патріотизму. Формувати загальнокультурну компетентність через ознайомлення з
творами літературного та образотворчого мистецтва.
Обладнання: Ілюстративний матеріал,
репродукції картин Т.Г.Шевченка, «Кобзар»., дитячі твори на тему «Тарас
Шевченко і сучасність»
Хід заняття
Епіграф "Немає в світі поета,
який стільки важив би в житті
свого народу, як Шевченко".
М.
Рильський
І. Організаційний момент.
(Демонстрація відео – пісні А.Матвієнка «Душа поета»)
Тема нашого сьогоднішнього
спілкування - Тарас Григорович Шевченко
– Великий Кобзар України, основоположник нової української літератури й
літературної мови, борець і правдолюб, поет і живописець, Прометей, новатор,
син мужика, який став володарем у царстві духа, кріпак, який став велетнем у
царстві людської культури. Його поезія пробуджує в серцях віру в майбутнє і
почуття гордості за Україну, що має такого сина. Українці в усіх куточках світу
продовжують шанувати пам'ять великого поета. Магія Шевченківського слова
незбагненна. І сьогодні у нас є нагода продовжити розмову про Шевченка, про
силу Шевченківського слова, і епіграфом нашого свята будуть слова М.Рильського:
“Шевченко приніс в українську літературу нове слово". І дійсно, сила
Шевченківського слова , слова Шевченка – поета, Шевченка – пророка, є могутньою
і надзвичайно актуальною в наш час. Ось як оцінювали творчість Т.Г.Шевченка
видатні митці:
Учень.
- “Шевченко – один з
найбільших майстрів світової поезії”.
(Кларенс Меннінг, професор Колумбійського
університету, славіст, перекладач творів Т.Г.Шевченка)
- “Шевченко був найбільшим народним поетом з усіх великих поетів
світу”.
( Мар’ян Якубець, професор Вроцлавського університету,
сучасний польський науковець, шевченкознавець)
Учениця.
- “У Шевченка сяє та краса
народної поезії, якої у Пушкіна і в
Міцкевича лише іскорки блищать”.
( Аполон Григор’єв, російський критик і поет)
-
“В історії світової літератури Шевченко
поставив собі пам’ятник, сильніший від бронзи”.
(Альфред Єнсен,
шведський славіст, поет-референт Нобелівського інституту шведської академії
наук)
« Метод ста дзеркал» (У Г.Сковороди є
такі слова: «Чи можна, поставивши навколо якогось предмета сто дзеркал,
побачити хоча б два однакових відображення? І чи буде об’єктивною оцінка цього
предмета, якщо ми не врахуємо хоча б одного з відображень цього предмета?» )
Тож і в нашому випадку, чим більше аргументів ми зможемо знайти для
підтвердження відповіді на проблемне запитання, тим об’єктивнішою буде ця
відповідь.
Хто він, Тарас Шевченко? (додаток №1)
ІV. Основний зміст роботи
Вчитель. Такою
постає перед нами, в нашій свідомості і
в очах культурного світу постать Т.Г.Шевченка – геніального сина України. Ми з
певністю можемо стверджувати: йому нема рівних серед поетів в українській
літературі мірою читацького інтересу і любові. У нас не було другого такого
генія: навіть Іван Франко та Леся Українка – діти його духу.
Перегорнімо першу сторінку нашого усного журналу
1
СТОРІНКА "Сторінки з біографії".
Вчитель.
Мені хотілося б розпочати розповідь про поета, як починаються казки.
За широкими морями, за лісами
дрімучими був колись веселий край, розкішний і багатий, заневолений двома
неволями. Одна неволя – панська, а друга – царська. І жили там рабами в тяжкій
чужій роботі заворожені в неволю люди. Світ їм було зав’язано, говорити –
заказано, ходили німі.
Україна... В одному вже тільки цьому
слові бринить ціла музика смутку і жалю... Україна – країна смутку і краси,
країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до
народу і чорної йому зради, довгої, вікової, героїчної боротьби за волю, в
результаті якої – велетенське кладовище і високі могили в степу, руїна та
прекрасна на весь світ пісня...
Тяжкий сон, подвійна неволя і темна
ніч , як ворон. Тільки Дніпро з очеретами, тільки вітер з степовими могилами шепотіли
ночами: гай, гай... умер прекрасний край.
Україна – це тихі води і ясні зорі,
зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці. Україна – це марні, обшарпані,
голодні люди. Поема жалю і смутку... краси і недолі.
Отже, одна з найсмутніших сторінок у
цій поемі належать невиданому у всі часи по всьому світі її огненному поетові.
Легендарному поетові казкового краю... Великому борцеві за волю свого краю,
свого люду, за безмежно широку волю на всьому світі поневолених народів. За
всіх поневолених, близьких і далеких.
Учень. Родина поета, його дитинство.
Тарас Григорович народився в с. Моринцях Звенигородського
повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія
і Катерини Шевченків. Батько Тарасів був не тільки добрим хліборобом, він ще й
стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. Досить пророчим
виявився батьків заповіт: «Синові моєму
Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде
людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледаще; для нього
спадщина по мені... нічого не значитиме...».
У 1822 році батько віддав сина в науку до дяка, а наступного
року померла мати Тараса. Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала
трьох своїх дітей. З того часу в родині почалися постійні сварки між батьком і
мачухою, між дітьми.
Після смерті батька, мачуха вижила пасинка з батьківської
оселі, і Тарас жив у Кирилівського дяка-п’яниці Петра Богорського.
Учень .Навчання і служба Тараса.
У 1829 р. Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта,
згодом переїхав з ним до Петербурга. У 1832 р. пан віддав Шевченка до
живописних справ цехового майстра Ширяєва (здібності до малярства виявилися у
Тараса дуже рано: ще змалку крейда й вуглинка були для нього неабиякою радістю,
а прагнучи стати художником, побував у трьох церковних малярів. Поте жоден з
них не виявив у хлопця таланту).
Хоч від жорстокого маляра Тарасові не раз діставалося, але
він терпів задля омріяного мистецтва. Хлопець чимало малював з натури.
Учень. Викуп
поета з неволі.
Одного разу, перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко
зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними
діячами російської й української культур (К. Брюлловим, В. Григоровичем, О.
Венеціановим, В. Жуковським, Є. Гребінкою).
22 квітня 1838 спільними зусиллями згаданих митців за 2 500
руб був викуплений з кріпацтва. Цього ж року він став вільним слухачем Академії
мистецтв, а згодом одним з найулюбленіших учнів видатного російського художника
Брюллова. Юнак поглинав книги з мистецтва, всесвітньої історії, слухав лекції з
анатомії, філології, зоології, часто бував у театрах і музеях.
Учень. Причини
покарання царем Т. Шевченка, арешт письменника.
У 1846 р. Тарас Шевченко вирушив до України з метою там
оселитися, знайшов роботу в Київській археографічній комісії та почав
змальовувати й описувати історичні пам’ятки по всій Україні. Цього ж року в
Києві поет познайомився з викладачем історії Київського університету, в
майбутньому — видатним учнем-істориком, письменником та публіцистом М.
Костомаровим, який загітував Шевченка вступити до таємничої політичної
організації — Кирило-Мефодіївського братства, яке поширювало ідеї слов’янського
єднання, маючи за мету утворення федерації вільних слов’янських народів.
Основний програмовий документ організації — «Книга буття українського народу»,
написана Костомаровим. У ньому читаємо, що недалеко вже той час, коли в Україні
всі люди будуть «вільні і рівні, і не мала б Україна над собою ні царя, ні
пана, опріч Бога Єдиного, і, дивлячись на Україну, так би зробилось і в Польщі,
і в інших слов’янських краях». У цій же книзі гостро затавровано Петра І та
Катерину ІІ, названо їх катами за те, що вони позбавили Україну волі.
Учень. Перебування
Т. Шевченка в казематі.
5 квітня 1847 р. Шевченка було заарештовано і відправлено до
Петербурга. Тут, у казематі, захований від усього світу, в брутальних допитах і
нестерпного очікуванні вироку провів Тарас Григорович квітень і травень. Проте
Шевченко звинувачували, головним чином, не в участі в Кирило-Мефодіївському
братстві, а в написанні революційних творів. Найбільшу лють у високопоставлених
жандармів викликала поема «Сон».
Учень. Заслання
письменника-бунтаря.
Після закінчення слідства поет «за сочинение возмутительных и
в высшей степени дерзких стихотворений», засланий до Оренбурзького окремого
корпусу рядовим солдатом на 10 років без права писати й малювати. Заборона
писати й малювати найбільше обурила
Тараса: «Забрано найблагороднішу частину мого бідного
існування!»
Окрім того солдатчина для поета була гірше від тюрми, бо,
ненависний був дух солдафонства, що чавунно печаттю лягав на живу душу.
Тому Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів,
тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря. Писав ночами при
світлі місяця на випадково знайдених шматках обгорткового паперу оцупком
олівця, хтозна-як добутого.
У 1848 р. поета взяли художником у наукову експедицію під
керівництвом гуманної людини О. Бутакова для вивчення й опису Аральського моря.
У 1850 р. Шевченка переведено до Новопетровського укріплення
— на півострові Мангишлак. Тут, за розрахунком царських прислужників, поет
повинен був загинути, якщо не від хвороб, то від нудьги та безнадії. На муштру
Шевченко мусив ходити навіть хворим, а хворів він безперервно два роки — цингою
та золотухою.
Учень. Звільнення
Тараса Григоровича, його останні роки життя.
На початку 1857 р. друзі поета отримали царський дозвіл на
його звільнення. У 1859 р. Шевченко отримав дозвіл повернутися в Україну. Але
за революційну агітацію серед селян його знову заарештували і звеліли виїхати
до Петербурга.
4 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв надала Шевченкові
звання академіка-гравера. Цього ж року виходить нове видання «Кобзаря».
Шевченко багато працює: пише вірші, створює нові гравюри,
стежить за поширенням свого «Букваря», планує видання кількох підручників.
10 березня 1861 р. Тарас Григорович Шевченко помер.
Труну з тілом Великого Кобзаря несли студенти з церкви аж на
Смоленське кладовище. «Були в нас на Україні великі воїни, великі правителі, а
ти став вище за всіх їх, і сім’я рідна в тебе найбільша, зібралися до тебе усіх
язиків люди, як діти до рідного батька»,— сказав П. Куліш, звертаючись до
померлого поета.
У травні цього ж року тіло Великого Кобзаря було перевезено в
Україну й поховано на Чернечій горі біля Канева. Тут на одній з найвищих гір
Дніпрових покоїтиметься прах його, і як на горі Голгофі, подібно хресту
Господньому, стоятиме хрест, котрий буде видно і по той, і по сей бік нашого
славного Дніпра. Після поховання люди довго не розходились, деякі залишилися й
ночувати біля Тараса...
Було це 22 травня. А 24 над домовиною почали насипати високу
могилу — гору, яку пізніше названо Тарасовою.
2 СТОРІНКА "КОБЗАР".
Учень. Спадщина
Т. Г. Шевченка.
Літературна.
240 поезій з них — понад 20 поем,
драма «Назар Стодоля», 20 повістей (до нас дійшли 9); щоденники; автобіографії,
фрагменти двох незакінчених драм.
Оригінали більшості творів Шевченка
зберігаються в Інституті літератури НАН України.
Твори Шевченка перекладені приблизно
100 мовами світу.
Учень Мистецька. Шевченко-художник.
210 акварелей, передусім пейзажів;
150 портретів, з яких 43 — автопортрети; 27 офортів, з яких 6 — серії
«Живописна Україна»; понад 230 олівцевих рисунків ландшафтів України; ескізи,
етюди, начерки — на 360 сторінках рукописів та альбомів.
Учитель. Книгу "Кобзар" український
народ поставив на першому місці серед духовних скарбів. Дивовижна доля цієї
книги. Поезії, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового
життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей
Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання.
"Кобзар" належить до найволелюбніших книг усіх часів, він наскрізь
сповнений прагненням волі. Поезії "Кобзаря" пронизані вірою в
незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи не змириться з неволею.
Кожен, хто відкриє томик "Кобзаря", відчує, що книгу цю написала
людина, яка вистраждала свої відкриття, яка по крутизнах життя піднеслась до
вершин мудрості. "Кобзар" – книга невичерпна, книга на віки.
–
Які
вірші Т.Г.Шевченка ви знаєте? (декламування віршів)
3 СТОРІНКА "Ми тебе не забудем, Тарасе".
1 учень.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь
століття,
І голос твій нам душі окриля,
Встає в новій красі, забувши
лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.
2 учень.
У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь
століття,
Тебе своїм сучасником звемо.
Вчитель . То ж хто він, Тарас
Шевченко, для нас, молоді нової доби? Запрошую вас до висловлення власних
роздумів., які ви готували до нашої конференції. (додаток №2)
V. Рефлексія.
Метод «Вільний мікрофон»
-
Що нового ви дізнались про Тараса Шевченка?
-
Чому його постать
та творчість актуальні і сьогодні.
VІ. Підсумок
заняття.
-
Метод «Розшифруй»
(додаток №3)
-
Звучить
у записі пісня "Шлях до Тараса" (музика М. Осадчого, слова Є.
Рибчинського).
Додаток №1
БАТЬКО УКРАЇНСЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
|
ПАТРІОТ
РЕВОЛЮЦІО-
НЕР
|
КОБЗАР
ПРОРОК
|
ПРОСВІТИТЕЛЬ
ГУМАНІСТ
ПЕДАГОГ
|
НОВАТОР
КЛАСИК
|
ХУДОЖНИК
|
ВІЛЬНОДУ-
МЕЦЬ
|
ПОЕТ
ГЕНІЙ
|
Додаток №2
Шевченко і сучасність
Напевне, в Україні не знайдеться
жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок «Кобзаря»
Тараса Шевченка. Творчість цього поета можна не любити, можна критикувати,
можна ставитися до неї із великою любов’ю… У будь-якому випадку байдужим вона
не залишає нікого. У чому ж феномен нашого великого митця? Чому і сьогодні,
майже через півтора століття після його смерті, твори, написані Великим
Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі?
Преконанана, що завдяки своєму народному характеру твори Великого
Кобзаря і сьогодні живуть серед нас. І сьогодні є напрочуд актуальними.
Згадаймо його славнозвісне: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, бо
москалі — чужі люде, роблять лихо з вами». Він застерігає тут тих дівчат, які довірливо віддаються
першому коханню, ламаючи тим своє життя назавжди. Скажете, що жінка у XIX і XXI
столітті має абсолютно різний статус, різні можливості, і наша сучасниця може з
гідністю вийти з ситуації, яка поставила б у глухий кут дівчину XIX століття?
Не сперечаюся, однак трагедія обманутої жінки і сьогодні викликає співчуття,
тому багатьом дівчатам варто прислухатися до застережень поета. А вічна тема
материнської любові? Невже хтось байдужно прочитає рядки про неї? «У нашім раї на землі Нікого кращого немає,
Як тая мати молодая З своїм дитяточком
малим — читаємо у вірші Т. Шевченка.
Скільки стоятиме світ, стільки будуть поети славити красу матері, славити її
віддану жертовну любов до дитини. І Марія, наймичка, «Слєпая» завжди будуть
викликати у людей пошану і співчуття.
Буць Аліна
В чому сучасність творчості Тараса
Шевченка
Тарас Шевченко, геній українського
народу, є однією з тих особистостей, що зробили український народ відомим.
Інтелігент з народу Шевченко досяг
неймовірного творчого злету. Його поезії вражають як гострим реалізмом, так і
майстерністю слова та рими. У них він зображує страждання народу, його
прагнення до волі, возвеличує людські моральні цінності. Всі думки його, вся
любов його були присвячені людям, боротьбі за їх визволення і щастя. Для
українців Тарас Шевченко – символ чесності, правди і безстрашності, великої
любові до людей. Який ще народ мав чи має такого поета і водночас філософа і
митця як Тарас?
Шевченка називають пророком, так як
багато з того, про що він писав у своїх творах збулося і вони не втратили своєї
актуальності. Іноді навіть здається, що писав він більше не для своїх
несвідомих сучасників, а для сьогодення; прагнув від чогось застерегти, щось
порадити, направити на путь істинну правнуків своїх.
Підгурська
Альона
Шевченко
– наш сучасник
Тарас Шевченко народився на
українській землі, під українським небом, проте він належить до тих
людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства
знаходять своє безсмертя.
Винятковим є місце Шевченка в житті
нашого народу, виняткова доля його творчості. Бачиш по ній, що є творчість, яка
не відцвітає, що є в духовній сфері явища, схожі на ті непогасні вічнодіючі
вулкани, надра яких завжди пашать вогнем і розжеврюють уночі хмари над собою,
мов велетенські маяки.
В наші дні, коли царські багряниці
давно вже дотлівають по музеях, невмирущий голос Кобзаря ми чуємо серед наших
сучасників, художня сила і чар його поезії промовляє до тих, хто живе вже в
«сім’ї вольній, новій». Щодалі він мовби росте своєю силою, славою, непогасним
світлом тієї енергії, що її колись випромінило його серце і яка тепер осяває
широкі, день від дня ширші простори.
Кожен народ читатиме Шевченка
по-своєму, як, зрештою, по-своєму читає його кожне нове наступне покоління,
беручи з невичерпно щедрої спадщини його те, що на даному відтинку історії є
найближчим, найжагучішим для людей сучасності. Але є в геніальній його поезії
таке, що завжди, в усі часи вабитиме й чаруватиме людей,— високий гуманізм його
творчості, повнота любові, що народила художні шедеври довершеної краси, і
могутнє поетичне ясновидство, яке крізь тумани віків бачило прийдешність
вселюдського миру і щастя, коли на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі!
Коваль Катерина
Шевченко і сучасність
В історії кожного народу є імена, які
він свято береже у своїй пам'яті і з великою любов'ю та повагою передає з
покоління в покоління. Є таке ім'я і у нашого народу — Тарас Шевченко. Не було
і немає в Україні поета, який був би йому подібний. Не було у неньки України
сина, який так ніжно і віддано любив свій народ і так страждав за нього. Саме
він зберіг і повернув народу його голос — українську мову. Для кожного з нас ім'я
Шевченка є святим. Багато років пройшло
після смерті Тараса Шевченка. Але його поезії, його картини забути неможливо.
Вірші Кобзаря завжди на слуху. Вони підтримували українців під час багатьох
війн, бідування, під час пошестей і голоду. Вони ставали наче добрими
порадниками у скруті, бо написані з такою щирістю, що душа бринить від щастя чи
від туги. Багато з них стали піснями, і тепер вже ніхто не може їх відрізнити
від народних пісень.
Так, ім'я цієї людини не забуто. Як писав Іван
Франко, "найкращий, найцінніший дар доля дала йому аж по смерті —
невмирущу славу і вічно нову насолоду, яку дають його твори мільйонам людських
сердець".
Семенишина Вікторія
Додаток №3
Немає коментарів:
Дописати коментар